Веснянки (гаївки, гагілки, ягілки, риндзівки)

Веснянки — назва старовинних слов’янських обрядових пісень, пов’язаних з початком весни і наближенням весняних польових робіт. За допомогою веснянок люди передавали свою енергію природі, щоб усе живе навколо прокинулося і знову ожило.

Веснянки співаються майже завжди одночасно з танцями та іграми, які мають «закликати» весну та добрий урожай. Назв у веснянок є багато: «ягівка», «гаілка», «гагілка», «ягілка», «магілка», «галанівка», «лаголайка», «риндзівка» та інші. Кожна місцевість, окрім особливої назви, мала ще й свої традиційні слова веснянок та веселих забав.

Різновидом веснянок є гаївки — пісні, що виконувались тільки у час великодніх свят. Гаївок було багато і різних: для молодших дітей, для старших, для хлопців і дівчат, були й гаївки, у яких парубки та дівчата обирали собі пару. На відміну від гаївок, веснянки обіймають цілий цикл весняних пісень, які співаються від Благовіщення цілу весну. Так, не кожна веснянка є гаївкою, хоч кожна гаївка є веснянкою.

Але, попри все,  найголовнішим залишається те, що усі веснянки, як би їх не називали – це ті пісні, що звеселяють людей, несуть в їхні душі красу та оптимізм та є дорогоцінним скарбом ранньої культури наших прапрадідів.

Жучок

Грай,  жуч-ку,    грай, не-бо-же,   най ти пан Біг   до

Ходить жучок по долині, а жучиха по ялині.

Грай, жучку, грай, небоже, най ти пан Біг допоможе!

А ми того дочекали, щоби нині жучка грали. Грай, жучку…

І ще будем рік чекати, щоби того жучка грати. Грай, жучку…

А хто хоче жучка грати, мусить йому їсти дати. Грай, жучку…

А хто хоче жучка мати, треба йому паски дати. Грай, жучку…

А наш жучок чорновусий, а на жучку жупан куций. Грай, жучку…

А наш жучок файний, файний, бо на жучку жупан таний. Грай, жучку…

Жучок має купу грошей, купить собі жупан довший. Грай, жучку…

На жучкові жупан ясний, бо сам жучок дуже красний. Грай, жучку…

На жучкові опанчина, а сам жучок, як дитина. Грай, жучку…

На жучкові черевички, бо сам жучок невеличкий. Грай, жучку…

ОПИС ЗАБАВИ

 Стають парами лицем один до одного, творячи довгий ряд, ніби «місток». Пари з’єднують руки в «замок» і стоять дуже близько одна біля одної. Найменша  дитина-«жучок»-крокує по з’єднаних руках. Пара, яку «жучок» пройшов, роз’єднує «замок», перебігає на кінець «містка» і знову з’єднує руки. Дитину-«жучка» обов’язково треба підтримувати  з обидвох сторін. Чим довший «місток», тим цікавіше проходить гаївка.

«Десь тут була подоляночка» (веснянка)

Десь тут була подоляночка,

Десь тут була молодесенька,

Тут вона впала,

До землі припала,

Сім літ не вмивалась,

Бо води не мала.

— Устань, устань, подоляночко,

Устань, устань, молодесенька,

Умий личко так, як скляночку,

Утрись, утрись шовковим рушником,

Та візьмися в боки,

Покажи нам скоки,

Біжи до Дунаю,

Бери ту, що скраю.

Читайте также:

1 комментарий

  1. Вiталiй:

    Цiкаво)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *